 |
ПИРОГОВ
Микола Іванович
(1810 - 1881)
Видатний хірург і анатом, засновник воєнно-польової хірургії, педагог,
громадський діяч.
Автор низки фундаментальних праць із топографічної анатомії людського
тіла.
Учасник Кримської війни 1853-1856 рр. Організатор медичної допомоги
пораненим
воїнам. У 1858-1861-"попечитель" Київського навчального округу. Разом
із професором
П.Павловим заснував перші недільні школи для дорослих. |
 |
КАЩЕНКО
Микола Феофанович
(1855 - 1935)
Учений-біолог, ембріолог, селекціонер, академік УАН (з 1919 ). З 1912
- професор Київського політехнічного інституту. Виступив ініціатором
створення Зоологічного музею (1919-1926) та акліматизаційного саду
(1913 - 1931). Основні напрямки досліджень пов'язані з вивченням
проблем ембріології хребетних тварин і людини, гістології,
мікроскопічної техніки, теріології, герпетології, акліматизації та
селекції рослин. |
 |
БАХ
Олексій Миколайович
(1857 - 1946)
Учений, основоположник вітчизняної школи біохіміків, академік АН СРСР
( з 1929 ). Навчався в університеті св. Володимира. Як керівник
міської організації партії "Народна воля" брав участь у революційному
русі. Виступив ініціатором створення фізико-хімічного інституту ім. Л.
Карпова, а згодом - Інституту біохімії АН СРСР. Основні напрямки
досліджень пов'язані з фотосинтезом , окислювальними процесами в живій
клітині й вивченням ферментів. |
 |
КОРЧАК-ЧЕПУРКІВСЬКИЙ
Авсентій Васильович
(1857 - 1947)
Учений - гігієніст, епідеміолог, академік ВУАН ( з 1921 ). У 1903 -
1934 - приват - доцент, завідувач кафедри університету св. Володимира.
Одночасно з 1921 р. очолював кафедру народного здоров'я, а згодом
кафедру гігієни й санітарії ВУАН. У 1928 - 1934 рр. Обирався
неодмінним секретарем Президії академії . В 1934 - 1938 рр. завідував
відділом Інституту демографії та санітарної статистики. Основні
напрямки досліджень пов'язані з проблемами епідеміології та
санітарного стану населення. |
 |
ВОЛКОВИЧ
Микола Маркіянович
(1858 - 1928)
Учений-хірург, академік ВУАН (з 1928). У 1882 р. закінчив університет
св. Володимира, в якому викладав до 1922. З 1923 - завідувач кафедри
хірургії Київського відділення Головнауки Наркомосу України. Одним із
перших в Україні опанував методику проведення найскладніших
хірургічних операцій. |
 |
ЯНОВСЬКИЙ
Феофіл Гаврилович
(1860 - 1928)
Учений-терапевт, академік ВУАН (з 1927), один із засновників
вітчизняної школи терапевтів. Закінчив університет св. Володимира
(1884), практикував до 1919 р. в його клініках, вів педагогічну роботу
серед студентів. З 1921 р.
завідував кафедрою терапії Київського медичного інституту. Досліджував
клініку туберкульозу легень, хвороби нирок , питання клінічної
бактеріології, фізіології та патології травлення, патології
кровообігу.
|
 |
ВЕРНАДСЬКИЙ
Володимир Іванович
(1863 - 1945)
Видатний учений, філософ і громадський діяч, організатор і перший
президент УАН (1919-1921). Народився в Києві, в сім'ї
професора-економіста І.Вернадського. Викладав у Київському
університеті (1918-1919). Засновник в Україні геохімії, біогеохімії та
радіогеології. Творець всесвітньо відомого вчення про ноосферу. Автор
низки праць "Біосфера", "Наукова думка як планетне явище", "Досвід
описової мінералогії" та ін.
|
 |
ЛИПСЬКИЙ
Володимир Іполитович
(1863 - 1937)
Учений-ботанік, академік УАН (з 1919). Закінчив університет св.
Володимира (1886), де продовжував працювати на кафедрі ботаніки та в
Ботанічному саду. В 1921 - 1922 - віце-президент, у 1922 - 1928 -
президент ВУАН. Основні напрямки досліджень були пов'язані з
флористикою, систематикою, географією вищих рослин, гербарною справою,
принципами організації ботанічних садів, історією ботаніки. Здійснив
експедиції в різні регіони України, описав чотири нові роди та понад
220 нових видів і різновидів рослин. Дослідження водоростей Чорного
моря в 1930 - 1931 рр. сприяли створенню першого в Україні заводу з
виробництва йоду. Його іменем названо 45 нових видів рослин. |
 |
ЗАБОЛОТНИЙ
Данило Кирилович
(1866 - 1929)
Учений-мікробіолог, епідеміолог, академік ВУАН (з 1922), академік АН
СРСР (з 1929), один із основоположників епідеміологічної школи.
Закінчив університет св.Володимира (1894). У 1928 -1929 - директор
Інституту мікробіології, епідеміології ВУАН. Основні напрямки
досліджень пов'язані з вивченням чуми, холери, інших інфекційних
захворювань. У 1893 р., вивчаючи холеру, Д.Заболотний у лабораторії
професора
В. Підвисоцького в Києві провів разом з І.Савченком на собі
небезпечний експеримент. Здійснивши завчасно імунізацію, він випив
живу холерну культуру, чим довів ефективність щеплення. У 1928-1929
рр. виконував обов'язки президента ВУАН. |
 |
СТРАЖЕСКО
Микола Дмитрович
(1876 - 1952)
Вчений-терапевт, академік ВУАН (з 1934), академік АН СРСР (з 1943),
дійсний член АМН СРСР (з 1944), засновник однієї з провідних
терапевтичних шкіл. Закінчив університет св. Володимира (1899). З 1922
- завідувач кафедри Київського медінституту. В першій половині 30-х
рр. поєднував викладацьку діяльність з роботою в науково-дослідних
установах, зокрема, в Інституті експериментальної біології та
патології та Інституті клінічної фізіології. 3 1936 р. очолював
Український науково-дослідний інститут клінічної медицини. Основні
напрямки досліджень пов'язані з проблемами клінічної та теоретичної
медицини - фізіології та патології травлення, недостатності
кровообігу, хронічної інфекції, алергії ревматизму та туберкульозу.
Разом з В.Образцовим уперше в світі поставив прижиттєвий діагноз
тромбозу вінцевих судин серця. |
 |
КАВЕЦЬКИЙ
Ростислав Євгенович
(1879 - 1978)
Учений - патофізіолог, академік АН УРСР (з 1951). У 1931 - 1941 -
завідувач відділу,в 1943-1946 - заступник директора Інституту експериментальної біології
та патології
Міністерства охорони здоров'я України. У 1946 - 1951 - директор
Інституту клінічної фізіології АН УРСР. У 1953-1960 - завідувач
відділу Інституту фізіології АН УРСР. З 1960 - директор Інституту
експериментальної та клінічної онкології МОЗ України ( з 1971 -
Інститут з проблем онкології АН УРСР). Основні напрямки досліджень
пов'язані з проблемами реактивності організму - розробленням тестів
визначення та методів ії підвищення, теоретичних і прикладних проблем
онкології. Вперше запропонував лікування пухлин за допомогою лазерів. |
 |
БОГОМОЛЕЦЬ
Олександр Олександрович
(1881 - 1946)
Вчений - патофізіолог, громадський діяч, академік ВУАН (з 1929),
академік АН СРСР (з 1932), академік АМН СРСР ( з 1944 ). Народився в
Києві. В 1930-1946 рр. - президент АН УРСР. Доклав чимало зусиль до
створення Інституту експериментальної біології та патології Народного
Комісаріату охорони здоров'я УРСР та Інституту клінічної фізіологи АН
УРСР. Основні напрямки досліджень пов'язані з актуальними проблемами
патологічної фізіології, ендокринології, обміну речовин, імунології,
алергології, патології кровообігу, патогенезу шоку, механізму старіння
організму. |
 |
ШМАЛЬГАУЗЕН
Іван Іванович
(1884 - 1963)
Учений-зооморфолог, академік ВУАН (з 1922), академік АН СРСР (з 1935).
Народився в Києві. В 1907 р. закінчив університет св.Володимира, в
якому працював до 1912 та в 1921-1941 рр. У 1930 - 1941 - директор
Інституту зоології та біології АН УРСР (з 1939 - Інститут зоології), в
1936 - 1948 - директор Інституту еволюційної морфології АН СРСР.
Основні напрямки досліджень пов'язані з питаннями еволюційної
морфології, експериментальної зоології, вивченням закономірностей
росту, проблемою кореляції, філогенії тварин, біокібернетикою. |
 |
ПАЛЛАДІН
Олександр Володимирович
(1885 - 1972)
Учений-біохімік, один із засновників вітчизняної наукової біохімічної
школи, академік ВУАН (з 1929), академік АН СРСР (з 1942), дійсний член
АМН СРСР ( з 1944 ). У 1921 - 1931 - завідувач кафедри медичного
інституту. З 1925- директор Українського біохімічного інституту, з
1931 - Інституту біохімії АН УРСР. У 1934-1954 завідував кафедрою в
Київському університеті. В 1935-1938 обирався неодмінним секретарем
Президії, в 1939 - 1946 - віце-президентом, а в 1946 - 1962 -
президентом Академії наук УРСР. Основні напрямки досліджень пов'язані
з біохімією нервової системи та м'язової діяльності. Першим розпочав
біохімічні дослідження вітамінів (1919). |
|
